Дорога родино,
всечесні отці,
друзі, пластуни і пластунки – пташата, новаки й новачки, юнаки і юначки, старші пластуни і пластунки, пластуни сеніори,

Сьогодні усі ми зібрались разом — пластуни з усього світу, з різних країв та пластових груп Конференції Українських Пластових Організацій, — щоб попрощатися з людиною, яка уособила в собі ідеали пластової організації. Ми прийшли схилити голови перед пам’яттю пластуна сеніора довір’я Мирона Спольського з куреня «Ватага Бурлаків», Голови Головної Пластової Булави, довголітнього пластового провідника, виховника і побратима.

Друг Мирон розпочав свій пластовий шлях ще зовсім дитиною — вступив до Пласту новаком у 1959 році. У 1964 році перейшов до юнацтва і того ж року склав Пластову Присягу — присягу, якій залишався вірним усе життя.

Протягом багатьох років належав до різних пластових осередків: станиці Торонто — до 1977 року, станиці Вінніпег — до 1992, а згодом, після переїзду в Україну, став членом станиці Київ, де активно діяв від 2005 року. Він був членом 1-го куреня УСП та 16-го куреня УПС «Ватага Бурлаків», мав пластове псевдо «Гриф».
Його пластова праця була багатогранною. Він був гніздовим 7-го гнізда в Торонто, виховником новаків і юнаків, бунчужним літніх і зимових таборів. Очолював УСП у Канаді, згодом — УСП при Головній Пластовій Булаві.

Довгий час друг Мирон належав до складу Головної Пластової Булави, обіймаючи різні керівні посади, а від 2019 року — очолював її.

За його каденцій Пласт розпочав виховницьку діяльність в багатьох країнах світу, серед яких такі екзотичні для українців, як Перу, Японія чи Ліван. Відбувалась активна зміна різних правильників, розпочато підготовку до 7 Пластового Конґресу, з новими силами провадиться праця над архівами Пласту та музейництвом тощо.

Навіть виконуючи найвищі діловодства, Мирон залишався близьким до виховної праці: з часу заснування у 2017 році підтримував юнацький курінь ч. 119 імені Ореста Субтельного у станиці Київ, допомагаючи молодшому поколінню пластунів знайти свій шлях в організації.

Поза Пластом Мирон активно присвячував час громадському життю та праці для суспільства: спочатку у Союзі Українського Студентства Канади, де в 1971–1976 роках був одним із найактивніших членів, а у 1974–1975 роках очолював Крайову Управу Союзу українських студентів Канади. Його громадська діяльність виходила далеко за межі українського середовища. Він був членом Ради Директорів Вінніпезького симфонічного оркестру (1986–1991), Ради Губернаторів Манітобського університету (1983–1987), а також долучався до державних і міських комісій провінції Манітоба.

Зокрема, у 1980–1981 роках він працював у комісії міста Вінніпег, яка визначала стратегічні напрямки розвитку культури та мистецтва, а у 1982 році став членом державної комісії провінції Манітоба з питань політики багатокультурності. Того ж року він увійшов до громадської ради, що опікувалася захистом прав французької мови в Манітобі. У 1983–1984 роках був членом провінційної української громадської комісії, яка займалася питаннями розслідування злочинів проти людства.

Бути для України — це те, що друг Мирон умів чи не найкраще. Мріяв жити в Україні, тож переїхав одразу після проголошення Незалежності й взявся розбудовувати Україну: як бізнесмен та ініціатор громадських змін, через пластову діяльність та лідерство. Його “Везувіо Піца” на Рейтарській – один із перших цілком україномовних закладів Києва, відкритий 1993 року, тримає і сьогодні високий щабель якості для відвідувачів. “Везувіо” завжди залишався місцем, де радо зустрічали всіх пластунів. Його офіс став офісом і для Пласту.

Друг Мирон як чільний пластовий провідник завжди прагнув розуміти клопоти та нові тенденції, а в Україні намагався показати, як влаштоване життя в інших країнах і чому наша сила — в єдності різноманіття й гнучкості зв’язків.

Він ніколи не повчав, як жити за Пластовою присягою, а нею жив. Уважно підтримував, бачив нові, часом несподівані формати і надихав дотримуватися її духу. Відвідав безліч куточків світу — і звідусіль ми сьогодні отримали слова співчуття, та головне — великої вдячності.

Сьогодні пластуни з Канади і США, з Австралії, Австрії, Великої Британії, Арґентини, Німеччини, Польщі, Франції, Іспанії, Словаччини, України й десятків інших країн дякують йому за це. Дякують за те, що своїм прикладом поєднав нас у спільноту, де не важливі відстані. Але де є важливе розуміння того, що нас об’єднує – наша Пластова Присяга, Пластовий Закон та Головні Обов’язки, наша спільна історія та прагнення перемоги.

Сьогодні ми прощаємося з людиною, чий життєвий шлях став джерелом натхнення для багатьох. Друг Мирон навіть у найскладніших і найсерйозніших обставинах умів підтримати не лише мудрим словом, а й добрим жартом, щирою усмішкою та спокоєм, який випромінювала його душа.

Пластуни і Пластунки!

Сумно згадувати тих, що відійшли від нас у вічність, особливо тих, що залишили за собою почуття незаступимої втрати. Та життя не знає зупинок. Склонім у пошані наші голови перед покійним другом Мироном і попрощаймося на його могилі з твердою настановою продовжувати справу його життя.

Вічна тобі пам’ять, Друже Мироне
Мандруй!
Сильно! Красно! Обережно! Бистро!

Від імені Головної Пластової Булави

4 листопада 2025
Собор св. Юра у Львові

Фото: Северин Яськів, Роман Балук, Роман Москаленко