Протягом жовтня-листопада 2017 року в різних містах України відбудеться ряд презентацій нової поетичної збірки «Солов’ї з Шаоліня» ст. пл. Таїсії Наконечної, членкині куреня Ті, що греблі рвуть. Книга вийшла друком на початку жовтня у нашому видавництві. Презентації заплановані в Чернівцях, Івано-Франківську, Заліщиках, Києві, Дніпрі, Вінниці, Львові, Тернополі, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Коломиї.

До збірки увійшли вірші різних років, які об’єднані ідеєю пошуку себе і свого шляху у світі. Книжка складається з трьох розділів – «Солов’ї емоцій» (в основному сформований із любовної та інтимної лірики ) , «Солов’ї шляху» (філософська лірика, що порушує проблеми творчого пошуку), «Солов’ї війни» (лейтмотив – боротьба за особистий вибір ліричного героя).

«Солов’ї з Шаоліня» – друга друкована книжка авторки. Перша поетична збірка «Безріччя» була видана у 2003 році як нагорода за лауреатство у літературному конкурсі імені Вадима Коваля, що проводився Молодіжною Мистецькою Асоціацією «Сокіл» спільно із Чернівецькою міською радою.

Це довгоочікувана подія не тільки для Таї, а й для багатьох її друзів та шанувальників чудової, проникливої поезії)) Ці вірші часом настільки близькі тобі, що ніби вивертають весь твій світ, і хочеться підписатись під кожним рядком, кожною метафорою, і ти не розумієш, як звичний світ можна описати так незвично та глибоко, так щемливо і так близько   (Ольга Кметюк)

 

Довідка: 
Taisiya Nakonechna (Заплітна) – авторка, художниця, перекладачка. Народилась 1985 року в Чернівецькій області. З раннього дитинства писала вірші. Публікувалась у місцевих виданнях в Камянці-Подільському, Хотині, Чернівцях. Була переможницею та лауреаткою кількох юнацьких конкурсів у місті Хотині в різні роки та відбіркового етапу поетичного конкурсу «Молоде вино» в 2002 році в Камянці-Подільському. У 2003 році стала лауреаткою поетичного конкурсу імені Вадима Коваля (Чернівці) і авторкою своєї першої друкованої поетичної збірки «Безріччя». Кілька років поспіль потому брала активну участь в літературному житті Чернівців і не тільки (була запрошеним членом журі поетичного конкурсу імені Івана Іова в Кам’янці-Подільському). Вірші публікувалися в антологіях «Вигране» (Чернівці, 2006) та «70 віршів» (Чернівці, 2010).
В 2007 році закінчила навчання в ЧНУ імені Юрія Федьковича, отримавши фах лінгвіста, викладача англійської мови, перекладача. Наступних вісім років працювала асистентом кафедри комунікативної лінгвістики та перекладу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і паралельно брала активну участь у громадському житті Чернівців, сім років очолювала Чернівецьку станицю і округу Пласту-НСОУ.
З 2010 року випала з літературного процесу взагалі, хоча продовжувала писати до шухляди. 2013-2014 року сталися події, через які переглянула своє життя і переосмислила себе в ньому. З того часу, повільно і, хоч і не завжди, але впевнено торує свій шлях, як поетка, письменниця, художниця і перекладачка. Нині живе і працює в Бельгії, в місті Гент.

Солов’ї з Шаоліня

Я знайшла Тебе в Шаоліні…
Все було тим самим…
Ліс шумів…  як і шумів…
Вода текла… як і текла…
Тільки солов’ї були іншими –
солов’ї з Шаоліня. І Ти…
Я знайшла Тебе, не шукаючи…
Чи, може, то Ти мене знайшов,
знайшов у Шаоліні,
коли співали шаолінські солов’ї?
Але тепер байдуже, хто кого знайшов…
Я приходжу в свій Шаолінь,
бо там – Ти
і солов’ї…

…в морі ідей і людей…

Ми всі на краю своїх берегів,
Кожен з нас, як маяк в морі ідей і людей.
Кожен з нас блимає дивним світлом,
Притискаючи темряву до грудей.
Самотні, як нескінченність у квадраті.
Мовчазні, як тиша людських тиш.
Такі ненароджені, як діти незачаті,
Чомусь топчемо геть чужий спориш.
Кожен окремо добрий, як мільйон м’яких кошенят.
Жоден з нас не бажає катастрофи.
Застигли нерухомі від голови до п’ят,
І прокручуємо в голові пафосні строфи.
Так і стоїмо – кожен на своїх берегах.
Охороняємо не знати від кого солоні скелі.
Нікого більше не ловимо на словах,
Не можемо з радості підстрибнути до стелі.
Не здатні рушити на Захід або на Схід.
Чи, може, просто так прикидаємося щосили.
Тільки білими ночами, як на море ляже від місяця слід,
І приносить спогади, про які ми не просили,
Нам сняться дивні сни про неспокійні моря,
Про бурі, течії, компаси і далекі краї з журавлями,
Ми розуміємо, що то не вогонь – то наші очі горять,
І трохи шкодуємо, що не стали колись кораблями.

…світ кольору неба, дощу й метеликів

поспіх годинника спокій світло
вирвалось з лампи як із тунелю
усі його барви на сонці зблідли
зігрівши для неба холодну стелю
чи інфрачервоне чи ультра… ультра…
не ультрасучасне і ультрамодне
і не фіолетове бо на пульті
сьогодні лиш чорне тож не сьогодні
а завтра? Не знаю а буде завтра?
колись… не колись а дуже скоро
оце лиш недавно горіла ватра
а зараз залишився тільки порох
даруй мене світлу котре із лампи
виносить шматочок тепла й веселки
щоб темінь не вкрала своїми лапами
світ кольору неба дощу й метеликів

Новини

Відкриття нового Пластового року в осередку Хадерсфілд

Відкриття нового Пластового року в осередку Хадерс...

4 жовтня 2024 Для нас це неабияка подія, ми ростемо, стараємося та трудимося. Тему відкриття обрали особл...
Мандрівка пластового юнацтва з осередку в Перті Австралія

Мандрівка пластового юнацтва з осередку в Перті Ав...

5 жовтня 2024 року юнаки в Перті, Австралія, мали надзвичайний день, адже вони сходили у свій перший само...
461927142_572473052009296_2826585441040742985_n

28 вересня 2024 року у Латвії відбулась презентаці...

28 вересня 2024 року у гостиному Українському Домі у Латвії пластуни провели презентацію Пласту для усіх ...